поняття про метод від філософії до прикладних аспектів літературознавства

поняття про метод від філософії до прикладних аспектів літературознавства

Основні методи філософії завершуються герменевтикою. Даний метод заснований на правильному прочитанні, а також тлумаченні змісту текстів. Герменевтика є наукою про розуміння. Широке поширення метод отримав в західній філософії. · Існують і додаткові методи філософії. Вони так само є її напрямками. Мова йде про матеріалізм, ідеалізм, раціоналізм, емпіризм. · Раціоналі́зм (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди.

В історії філософії раціоналізм протиставляється емпіризму — філософській установці Вступ до літературознавства наближає до пізнання філософ­ ських орбіт художнього слова як самобутнього інструменту про­ никнення п сутність людського буття, літератури як художнього явища, п також різних граней літературного процесу. Таке розу­ міння. концептуальну основу пропонованого навчального посібника, покликаного сформувати цілісне бачення літератури і літературозииіістна.  1.3. Наукові методи і школи в літературознавстві. Міфологічна.школа Біографічний метод Філологічний метод Культурно-історична школа Психологічна школа Компаративістика Феноменологія Літературна герменевтика Рецептивна естетика. 5. Літературний процес. Основні та допоміжні галузі літературознавства. Літературознавство як наука.  Герменевтика — метод інтерпретації художніх творів, коментує твори, підготовлені до друку текстологами. Спочатку герменевтика трактувала віщування оракулів, священні тексти, згодом — юридичні закони і твори класичних поетів. Герменевтика використовує різні методи тлумачення художніх текстів: психоаналітичний, соціологічний, феноменологічний, порівняльно-історичний, екзистенціалістський, семіотичний, структуральний, постструкту-ральний, міфологічний, деконструктивістський, рецептивний, тендерний. Літературознавець – це фахівець у галузі літератури, що має спеціальні знання та навички аналізу. Саме слово «літературознавство» (або його аналог – «наука про літературу») як родове поняття, що об’єднує всі пов’язані з літературою дисципліни, з’явилося порівняно пізно і прижилося не у всіх культурах. Вперше воно з’явилося в Німеччині в середині ХIХ ст., у вітчизняній науці увійшло в побут лише в 20-ті роки ХХ ст., а в англомовних країнах це слово взагалі не прижилося.

Категорії філософії — це основні, найбільш загальні поняття, що відображають істотні властивості, риси предметів і явищ дійсності, закономірні зв’язки і відносини реальності, що дозволяють пізнати і перетворити її. Філософські категорії знаходяться між собою в певному зв’язку і являють собою відкриту систему, що розвивається, яка будується на основі єдності історичного і логічного.  Однак оскільки філософські категорії представляють собою найбільш загальні або загальні поняття, «охоплюють» весь доступний для огляду для дослідника світ, вони досить «бідні» в змістовному сенсі. Порівняльне літературознавство (компаративістика) — напрям і метод у літературознавстві XIX століття, який у XX столітті виокремився і став самостійною наукою. Ідея порівнювати літератури різних народів і шукати типологію тих чи інших явищ виникла завдяки фольклористам, які вивчали так звані міграційні сюжети в казках і міфах різних народів.  Найяскравіше ім’я цього напряму – французький філософ Анрі Бергсон. Бергсон був противником матеріалізму, позитивізму і раціоналізму. При цьому йдеться не про методи, а про один метод літературознавства, під яким розуміється „певне розуміння тих зв’язків, які існують між розвитком літератури та загальним розвитком життя народів і всього людства”6.  Саме в подібному руслі звернулися до питання про методологію літературознавства автори українського довідково-енциклопедичного видання „Літературознавчий словник-довідник” Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів і. Теремко, включивши до нього спеціальну статтю „Літературознавча методологія”. Літературознавча методологія — система методів, які використовуються в науці про літературу — літературознавстві; теоретичне осмислення суті цих методів, їх евристичних можливостей, умов ефективного використання. Літературознавча методологія тісно пов’язана з теорією літератури, історично змінюваним розумінням природи і специфіки художньої літератури.  За Г.-В.-Ф. Гегелем, метод — це теорія, повернута до практики. На основі цієї тези можна твердити, що літературознавчі методи — це теоретико-літературні знання, на які спирається дослідник літератури в процесі її вивчення.

Вирішити суперечливі питання конкретної дисципліни можна, лише піднявшись на наднауковий рівень, рівень методології.Визначившись у аспекті онтології, учений, будучи послідовним, визначається стосовно гносеології і методики наукових студій. Так, дотримуючись, приміром, номіналістської методологічної установки, тобто розуміючи літературний твір як ланцюг знаків, дослідник вважає, що смисл твору сам по собі, у своїй сутності, нам не може бути відомий. Догматизація марксистсько-ленінського літературознавства у працях радянських теоретиків літератури; їхнє непримиренне ставлення до інших теоретичних концепцій. Величезні зусилля, які покладало марксистсько-ленінське літературознавство на обґрунтування положення про керівну роль КПРС в галузі літератури і мистецтва, на теоретичне розроблення та практичне ствердження творчого методу “соціалістичного реалізму”.  Поняття “одивнення” як одне з найважливіших понять теоретичної концепції ОПОЯЗу. Прихильники формального методу в українському літературознавстві у 20-х роках. Причини, що спонукали радянське літературознавство критично ставитись до формальної школи. Літературознавство — наука про художню літературу та особливості розвитку літературного процесу; розгалужена мережа наукових дисциплін, кожна з яких охоплює (аналізує) певну грань словесної творчості.

Літературна критика, зокрема, досліджує тільки сучасний літературний процес, історія літератури — минуле його, а теорія — специфіку літературної творчості як такої.  Метод літературознавства визначається способом думання вченого, який осмислює конкретний літературний матеріал.  Звичайно, поняття об’єктивності в такій делікатній справі, як творчість та її дослідження, е дуже хистким, оскільки пов’язане з враженнями й діяльністю суб’єкта. Аналіз і синтез в літературознавстві: Аналіз — найважливіший метод наукового осягнення літературного твору. Але аналітичне розчленування цілого на складові не може бути самоціллю. Художній твір є система, в чому схожа на живий організм, а це означає, що.  Аналіз і синтез в літературознавстві. Аналіз — найважливіший метод наукового осягнення літературного твору. Художній твір є система, в чому схожа на живий організм, а це означає, що вона має властивість цілісності, яка багатшими, ніж сума складових систему елементів. Вступ до літературознавства. Методичні рекомендації до курсу. для студентів І курсу денної форми навчання філологічного факультету.  Поняття методу. Стиль та його структура. Поняття типу творчості.  Коротко про основне. Художню творчість розглядають насамперед не в аспекті створення чогось нового в певній галузі культури, а щодо самореалізації людини-творця. Здатність до творчості пов’язана з якимось видом діяльності чи навіть культурою загалом. Без цього вона не може актуалізуватися, реалізуватися на практиці. Автор будьякого художнього твору завжди репрезентує певний культурний прошарок своєї доби спостерігаючи яку беручи участь в її житті він водночас представляє певний ідеологічний або політичний напрям. Щоб розібратися в задумі письменника в політичній спрямованості його твору чи творчості треба знати основні факти біографії митця його зв’язки з іншими людьми участь у політичному і громадському житті. Вужчим за науковим обсягом вважаються так звані допоміжні галузі літературознавства бібліографія археологія текстологія методика Поняття «форми» і «змісту» у філософії і літературознавстві. Гармонія форми і змісту літературного твору. Художній твір як основна форма буття літератури.  Поняття про літературний процес, його складові. Літературні напрямки і течії. Історична динаміка напрямків в літературі. Бароко, класицизм, сентименталізм як художні напрями. Романтизм і реалізм як художні методи і напрями.

Модернізм. Символізм. Предмет філософії змінюється в кожну історичну епоху. Тому до визначення історико-філософських джерел потрібен конкретно-історичний підхід. Дійсно, в античності, середньовіччі, в добу Ренесансу та в Новий час коло проблем, якими займалась філософія, було різним. Навіть більше, у самій античній філософії на різних етапах її розвитку – досократика, грецька класика, еллінізм – предмет філософії істотно змінювався. Філософія доби Відродження філософія взагалі була “всеїдною”. Навіть в Новий час, коли вже почався процес “відпочкування” від філософії конкретних наук, ще не виявляється більш-менш чіт Поняття – це думка, відбита в узагальненій формі. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а також взаємозв’язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів – термінів. Розкриття змісту поняття називають його визначенням. Останнє має відповідати двом найважливішим вимогам: • вказувати на найближче родове поняття; • вказувати на те, чим дане поняття відрізняється від інших понять. Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює результати, отримані вченим особисто у своєму дослідженні. Су Навіть в Новий час, коли вже почався процес “відпочкування” від філософії конкретних наук, ще не виявляється більш-менш чіт філософією, історією, соціологією, культурологією. Відповідно існують різні. підходи до визначення цього поняття, проте найбільш поширений серед них. пов’язаний із тлумаченням науки як специфічної діяльності людей. Будь-яка діяльність  Видатний американський історик і філософ науки Кун відносить до критеріїв науковості наявність парадигми – фундаментальної теорії, сукупності знань та методів, визнаних науковою спільнотою (наприклад, періодичний закон.Менделєєва – у хімії, квантову теорію – у фізиці). Парадигмальний характер науки дає змогу відрізнити її, зокрема, від такої сфери людської діяльності, як мистецтво. Основним об’єктом вивчення методології є метод, його сутність і сфера функціонування, структура, взаємодія з іншими методами й елементами пізнавального інструментарію та відповідність характеру досліджуваного об’єкта і його зв’язок з пізнавальною метою чи цілями практичної діяльності. Стаття на урок Психологія скачати Дайджест «Філософія і світогляд» підготовлений на основі видань з фонду бібліотеки Національного університету : книг, навчальних видань, монографій, довідників та статей з наукових періодичних видань за 2000-2017 рр. Видання адресоване науковцям, викладачам, студентам та всім зацікавленим. Cлово «філософія» (від грец. phileo – люблю та sofia – мудрість) означає «любов до мудрості». Філософія розширює і систематизує знання людей про світ, людину, суспільство, допомагає зрозуміти світ як єдину складну систему.

Вона визначає світоглядний підхід людей до оцінки явищ і речей, ос На зміну поняттю «текст» та необхідності дослідження статичної структури тексту приходить поняття «дискурс»; у межах позбавленого центру дискурсу реалізується вільна від будь-кого та будь-чого ігрова свідомість сучасної людини, байдужої до мети та початку гри. Усвідомлюючи обмеженість структуралізму (Р. Барт) та вводячи в новий контекст ідеї М. М. Бахтіна (Ю. Крістева), представники постструктуралізму акцентують процесуальний, динамічний характер структури тексту, тісний взаємозв’язок Історичні тенденції українського літературознавства. 1.3.Міфологічна школа. Біографічний метод. Філологічний метод. Культурно-історична школа. Психологічна школа.  Опис: Вступ до літературознавства наближає до пізнання філософських орбіт художнього слова як самобутнього інструменту проникнення в сутність людського буття, літератури як художнього явища, а також різних граней літературного процесу. Таке розуміння утворює концептуальну основу пропонованого навчального посібника, покликаного сформувати цілісне бачення літератури і літеравтурознавтсва. Філософія — на питання: Для чого, з якою метою? Наукове мислення відволікається від будь-яких проявів, що характеризують ставлення людини до світу. У межах науки дійсність береться у формі об’єкта. Філософське ж мислення рефлексивне, воно звернене не тільки до об’єкта, але й до процесу його вивчення.  Філософія і наука подібні за своїми структурами й розрізняються за своїми предметами і функціями. І філософське, і наукове знання складаються з елементів (суджень, умовиводів, понять, принципів, законів, гіпотез тощо), які організовані в систему, котра підпорядковується законам логіки і становить певний теоретично зконструйований світ; і в цьому розумінні філософія є наукою. Реферат Літературознавство. Владислав Ніколаєнко. Іміна різних наук часто закінчуються на -логия.  Історія філософії – взагалі дисципліна так само філологічна, як і філософська. Текст Аристотеля чи Чаадаєва такої ж вивчення, як текст Есхіла чи Толстого.  Математичні методи активно використовують у багатьох областях літературознавства (наприклад, в текстології).

Деякі філологічні проблеми можуть залучати математика як полі докладання його теорій: так, академік.Н.Колмогоров, одна з найбільших математиків сучасності, багато займався віршованим ритмом, з теорії ймовірності. Для з’ясування більш вузького розуміння поняття про філософію, необхідно вирішити наступні завдання. Відразу означимо, що філософія займає певне місце в систе-мі розмаїття форм культури, до яких належать мистецтво, релі-гія, право, наука та ін.  В цьому контексті, до речі нагадати, що від філософії як ра-ціонального теоретичного знання слід відрізняти філософські запити, оскільки вони можуть міститися в релігії, міфології, художній літературі, в поезії і живописі. Ось саме це існування філософських ідей у не філософічних формах культури, свід-чить про нагальні потреби людини і суспільства в ґрунтовному осмислені граничних підстав свого повноцінного буття. Літературознавство як комплекс дисциплін про специфіку художньої літератури. Проблема термінології (філологія, наука про літературу, літературознавство, теорія літератури). Філологічний контекст літературознавства. Об’єкт і предмет літературознавства. Зв’язок літературознавства та інших гуманітарних дисциплін. Основні літературознавчі дисципліни. Полемічне трактування літературної критики, текстології та компаративістики вітчизняним і зарубіжним літературознавством.

7.

Допоміжні літературознавчі дисципліни. Дайджест «Філософія і світогляд» підготовлений на основі видань з фонду бібліотеки Національного університету : книг, навчальних видань, монографій, довідників та статей з наукових періодичних видань за 2000-2017 рр.

Вона визначає світоглядний підхід людей до оцінки явищ і речей, ос Це один з методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого — взаємодія (боротьба) протилежностей.

Він найпоширеніший серед філософських методів.  Діалектика плідна при аналізі таких найзагальніших понять мислення, які відтворюють універсальні властивості речей, тобто категорій. До них належать категорії «необхідність — випадковість», «простір — час», «кількість — якість», «явище — сутність», «одиничне — загальне», «частина — ціле» та ін.  Діалектичний метод плідний на завершальному етапі пізнання, коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх взаємозалежність, взаємоперехід, рух. Запроваджений у роботі комплексний підхід дозволяє переосмислити поняття творчості на новій теоретико-методологічній платформі, сформованій внаслідок взаємодії актуальних наукових принципів антропоцентризму, міждисциплінарності та релятивізму.

Виокремлено та проаналізовано три сучасних концепції творчості у перекладі – мовоцентричну, текстоцентричну та діяльнісноцентричну. Проаналізовано вербальні засоби, способи та когнітивні механізми реалізації перекладацької творчості в межах зазначених концепцій. Для науковців, викладачів, аспірантів, усіх, хто цікавиться проблемами теоретичного перекладо Семіотичний метод у літературознавстві США. / Про нас Замовити авторську роботу Додати в обране.

МЕНЮ.  У цей час американські літературознавці ще практично не розмежовували такі поняття як «структуралізм» та «семіотика». Тільки з середини 70-х років, можливо, внаслідок отримання терміном «структуралізм» ряду негативних конотативних значень, а також в результаті зростання популярності загальносеміотичної теорії в найрізноманітніших галузях суспільного життя, американські літературознавці відмовилися від терміну «структуралізм» і цілком присвятили себе семіотичним дослідженням.

2. Поняття про літературознавчу школу. Міфологічна школа, її представники.

Літературна школа — це професійна близкість групи письменників.  Біографічний метод цінний з точки зору тлумачення – з його допомогою прояснюються численні алюзії і навіть таємний зміст окремих слів у творі. В українському літературознавстві ІІ половини ХІХ ст.

представником біографічного методу був професор Львівського університету О.Огоновський.  В українській науці компаративістика як галузь літературознавства була започаткована Драгомановим та Франком. Цей метод використовували. Гнатюк,. Дурат, Огієнко,. Перетц, Возняк, О. Білецький, Гудзій.

П

Білоус посібник Навчальний Вступ до літературознавства Літературо­ знавство як наука Література як вид мистецтва Поетика художнього твору Літературна творчість Літературний процес Серію засновано матер Білоус Вступ до літературознавства Навчальний посібник Видавничий центр «Академія» УДК 82.0(075.8) ББК 83я73 Б61 Рекомендовано Міністорством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Л и с т № 1 1 1 -6 0 4 1 ВІД Н.0 7