прогнозування розвитку метаболічного синдрому

прогнозування розвитку метаболічного синдрому

Метаболічний синдром (синоніми — синдром Reaven, синдром резистентності до інсуліну, метаболічний синдром Х) — це стан, що характеризується збільшенням маси вісцерального жиру, зниженням чутливості периферичних тканин до інсуліну та гіперінсулінемією, що спричиняють розвиток порушень вуглеводного, ліпідного, пуринового обмінів та артеріальну гіпертензію. У 1948 році Е.М. Тареєв у своїй монографії «Гіпертонічна хвороба» зазначав: «Уявлення про гіпертоніка особливо часто асоціюється з товстим гіпертоніком, із порушенням білкового обміну, з засоренням крові продуктами неповного Метаболічний синдром: діагностика та профілактика в практиці сімейного лікаря. Резюме.  Патогенез метаболічного синдрому є досить складним питанням, але спираючись на дослідження сучасних авторів, його можна представити таким чином. Більшість дослідників схиляються до думки, що в основі даного стану лежить саме абдомінальне ожиріння, що, в свою чергу, може бути зумовлено генетичною схильністю, надмірною секрецією нейропептиду Y в аркуатному ядрі гіпоталамусу, при гіпоталамічному синдромі; у пацієнток з синдромом склерозованих яєчників спостеріга-ється резистентність до лептину. У розвитку метаболічного синдрому чітко простежується спадкова схильність. Генетичні чинники ризику можуть полягати в конституціональних особливостях складу м’язових волокон, розподілі жиру, активності й чутливості до інсуліну осно-вних ферментів вуглеводного і жирового обміну. Генетична схильність до форму-вання МС визначається кількома групами генів-кандидатів [28]. Метаболічний синдром (МС) – це мультифакторний стан, обумовлений комплексом генетичних, нейрогуморальних особ-ливостей та способом життя людини [3; 4]. Виявлення МС має велике клінічне значення, оскільки, з одного боку, цей стан є зворотним, тобто при відповідному лікуванні можна досягти зникнення чи принаймні зменшення виразності основних його проявів.  Разом з тим артеріальна гіпертензія та ІР є найважливішими факторами ризику розвитку серцево-судинної патології, які модифікуються, поряд з ожирінням і дисліпі-демією [3; 7].

Інсулінорезистентність, яка виникає в результаті ожиріння, є сполучною ланкою між ожирінням, порушенням толерантності до глюкози, АГ і. Реферат: Спосіб у дітей включає визначення артеріального тиску з встановленням артеріальної гіпертензії, базальної глюкози. У дітей з абдомінальним ожирінням, діагностованим за обводом талії, додатково досліджують інсулінорезистентність за індексом глюкоза/інсулін, рівень лептину в крові. За отриманими даними за допомогою визначеної формули прогностичної математичної моделі вірогідності розвитку синдрому встановлюють показник індивідуального прогнозу ризику і при його рівні вище 50,0 % передбачають розвиток метаболічного синдрому. Метаболічний синдром — це множинні клінічні прояви у людей із зайвою масою тіла і порушеннями метаболізму вуглеводів. У лікарській практиці цей термін активно використовується досить нетривалий час. Вперше термін був використаний в 1981 році М. Hanefeld, W. Leonardt і став застосовуватися після відомої Бантігтонської лекції американського вченого G. Reaven в 1988 році.  Коли слід думати про наявність метаболічного синдрому? Як правило лікарі загальної практики при підозрі на метаболічний синдром керуються такими критеріями для подальшого обстеження: Перевищення показників маси тіла, вищих за середньостатистичні показники для росту, статі й віку пацієнта Розповсюдженість метаболічного синдрому продовжує зростати, в тому числі серед дітей, підлітків і людей активного репродуктивного віку.  Розглянуто гендерні особливості розвитку та перебігу метаболічного синдрому, а також його зв’язок з дисгормональними та іншими патологіями репродуктивної сфери в жінок (синдром полікістозних яєчників, гіперпролактинемія, міома матки, ендометріоз).

Ключові слова: метаболічний синдром, ожиріння, діагностичні критерії, адипозопатія, інсулінорезистентність, ожиріння при нормальній вазі, метаболічно здорове ожиріння, програмування розвитку, епігенетична спадковість, обісогенні речовини, симпатична нервова система, гіперандрогенія, СПКЯ, міома матки. Метаболічний синдром став темою таких ба-гатоцентрових фундаментальних досліджень, як ARIC study, Kuopio Ischaemic Disease Risk Factors Study, Power Up Study. Результатами цих наукових пошуків доведено причинно-на-слідковий взаємозв’язок компонентів метаболічного синдрому, а також фатальний внесок у розвиток серцево-судинних ускладнень і цукрового діабету. © Єльнікова М., 2014. Фізична реабілітація при метаболічному синдромі від теорії до практики… 77.  Абдоміна-льне ожиріння часто виступає в ролі пускового фактора розвитку метаболічного синдрому. В абдомінальних жирових депо швидкість ліполізу значно вища, ніж у підшкірно-жировій кліт-ковині. з проблем метаболічного синдрому, цукрового діабету, предіабету. та серцево-судинних захворювань Української асоціації кардіологів і Української асоціації ендокринологів. Metodichka_A5_(n1402)_ua.indd 1.

Київ, 2009. 24.11.2009 15:42:40. Методичні рекомендації підготовлені Робочою групою з проблем метаболічного синдрому, цукрового діабету, предіабету та серцево-судинних захворювань Української асоціації кардіологів і Української асоціації ендокринологів Небезпека розвитку судинних ускладнень також висока у осіб зі значним підвищенням хоча б одного з ФР: це може бути ізольована гіперхолістеринемія (ГХС) або виражена артеріальна гіпертензія (АГ), або ЦД. Такі хворі потребують терапії, направленої на корекцію виявлених порушень.  Але поряд з визнанням переваг використання таблиць SCORE для прогнозування серцево-судинних подій виникає питання, чи всі пацієнти з МС мають високий ССР згідно такої страти-фікації. Це питання ми поставили ключовим у нашому дослідженні.  Метаболічний синдром виявлено у 32,5 % пацієнтів. У осіб з різними варіантами МС високий ССР виявлено тільки у кожного другого пацієнта.

Хронобіологічні аспекти розвитку метаболічного синдрому. ПРИ ГІПОПІНЕАЛІЗМІ (експериментальне дослідження). 14.01.14 – ендокринологія.  МС (метаболічний синдром) (синдром інсуліно-резистентності) складає одну з найважливіших медико-соціальних проблем ХХІ сторіччя в зв’язку з негативними наслідками – ранньою інвалідизацією, передчасним старінням та смертністю, оскільки є преморбідним станом ЦД 2 (цукровий діабет 2 типу) і ССЗ (серцево-судинні захворювання) [Reaven G., 2005; Тронько М та співавт., 2005; Кравчун Н. О., 2005; Кравец Е. Б. и др., 2008; Grundy S. Небезпека розвитку судинних ускладнень також висока у осіб зі значним підвищенням хоча б одного з ФР: це може бути ізольована гіперхолістеринемія (ГХС) або виражена артеріальна гіпертензія (АГ), або ЦД. Метаболический синдром: варианты базового лечения. Остроухова Елена Николаевна. ПСПбГМУ им. акадП.Павлова. 2018. Критерии метаболического синдрома. Основной признак: Ожирение. окружность талии > 80 см у женщин и > 94 см у мужчин.

Дополнительные критерии: АГ — АД ≥ 130/80 см рт.ст.; Липиды: ü ТГ ≥ 1,7 ммоль/л; ü ЛПНП> 3,0 ммоль/л; ü ЛПВП <1,0 ммоль/л у мужчин; <1,2ммоль/л у женщин; Гипергликемия натощак ≥6,1 ммоль/л; ü НТГ – глюкоза в плазме крови через два часа после ГТГ в пределах ≥. Клініко-метаболічні паралелі прогнозування хронічного панкреатиту з метаболічним синдромом. 14.01.03 – хірургія. Подається на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.  При хронічному панкреатиті, за даними літератури, порушення вуглеводного обміну, які проявляються розвитком порушення толерантності до глюкози (ПТГ) або цукровим діабетом, можуть розвиватися на тлі як абсолютної недостатності інсуліну, так званої вторинної або панкреатогенної форми цукрового діабету, так і на тлі інсулінорезистентності, що супроводжується компенсаторною гіперінсулінемією. Алгоритм прогнозування розвитку когнітивних порушень у хворих на артеріальну гіпертензію з атеросклерозом коронарних і церебральних артерій. (методичні рекомендації). Київ – 2014.  Клінічна картина синдрому ПКП визначається нозологічною формою, що лежить в основі когнітивних порушень: 1) амнестичний варіант (в клінічній картині превалюють порушен  Ноотропні засоби, впливаючи на метаболічні та біоенергетичні процеси в нервовій клітині, покращують кровопостачання мозку, активують вищу інтегративну діяльність мозку, відновлюють порушені мнестичні і когнітивні функції, розлади емоційно-вольової сфери (Дамулін І.В.

та ін. Порушення кровообігу в головному і спинному мозку. Климактерический синдром — симптомокомплекс, характеризующийся вазомоторными проявлениями, гипергидрозом, различными эмоционально-аффективными расстройствами, нарушением сна как результат дезадаптации организма к дефициту эстрогенов. Вазомоторные симптомы — клинические проявления нарушения всех форм вегетативной регуляции (сердцебиение, лабильность пульса и артериального давления, приливы жара, чувство затруднения дыхания и т.д Этот синдром проявляется прежде всего в деградации психических и репродуктивных функций. Возникает сложная ситуация дезадаптации: с одной стороны, человек фиксирует снижение ряда сво-их возможностей, что вызывает тревогу и подавленность; с другой – социум, в который он реально включен (семья, рабочий коллектив, друзья и знакомые), распространяет на него уровень ожиданий, адек  5. Холодова Н.

Отдаленные последствия Чернобыльской катастрофы на здо-ровье человека // Журн. невропатологии и психиатрии им. Кор-сакова. – 2000. – № 5. –. 38—39. 6. Б., Зубовский Г Полиморбидность Миелодиспластический синдром — общее название для разнородной группы клональных заболеваний системы кроветворения, для которых характерны цитопения (снижение в периферической крови абсолютного числа различных кровяных телец), признаки нарушения кроветворения и высокий риск трансформации в острый миелоидный лейкоз (в 30-40% случаев). Причины развития. Симптомы. Диагностика.

Дифференциальная диагностика. Лечение. Оценка эффекта проведённого лечения. Динамическое наблюдение.

Прогноз. (Атаксия Фридрейха, синдром Маринеско—Шегрена, синдром Луи— Барр, синдром Буше—Нойхаузера, атаксия Холмса, синдром Оливера— МакФарлана). Гипоплазия надпочечников в сочетании с гипогонадизмом. (дефект.  Среди мужчин, частота синдрома Клайнфельтера, обусловленного наличием дополнительной одной и более Х хромосомы у лиц мужского пола, колеблется от 1:300 до 1:600 новорожденных мальчиков. Другие формы врожденного первичного гипогонадизма, такие как дефекты ферментов, участвующих в биосинтеза стероидных гормонов и резистентность к гонадотропинам встречаются крайне редко. Посткоронавирусный синдром — заболевание, проявляющееся сохранением (персистированием) симптомов новой коронавирусной инфекции (COVID-19), а также появлением новых симптомов спустя 4 недели от начала заболевания.  Также леченим персистирующего COVID-19 может заниматься врач-реабилитолог. При наличии внелегочных проявлений заболевания в лечении участвуют и другие профильные специалисты. Посткоронавирусный синдром — заболевание, проявляющееся сохранением (персистированием) симптомов новой коронавирусной инфекции (COVID-19), а также появлением новых симптомов спустя 4 недели от начала заболевания.

• Синдром гиперпролактинемии –избыточная патологическая секреция пролактина, сопровождающаяся развитием гипогонадизма у мужчин и женщин, и возможно патологическим отделяемым из молочных желез. • • 0.26% всего населения • 0.5% всех женщин и 0.07% мужчин • у 15-20% женщин с вторичной аменореей. олигоменореей, • у 10% мужчин при сексуальной дисфункции.

• Ошибки диагностики суставного синдрома встречаются с частотой от 20% до 67% Белицкая Г.А., 1991 г. Диагноз ревматоидного артрита врачи не ревматологи правильно устанавливают лишь в 20% случаев Галушко Е.А., 2013. Суставной синдром ― это симптомокомплекс, возникающий при поражении суставов и околосуставных мягких тканей, включающий: Группы заболеваний, сопровождающихся суставным синдромом. Slide Number 7. Жалобы. Типы боли при суставном синдроме. Оценка интенсивности боли ВАШ, ЦРШ, ВРШ. Распространенность суставного синдрома. Симметричность суставного синдрома. Синдром полиорганной недостаточности. Профессор Гридчик Ирина Евгеньевна ФГБОУ ДПО РМАНПО. Кафедра анестезиологии и реаниматологии Зав. кафедрой профессор Молчанов.В.  Полиорганная недостаточность. • Впервые полиорганная недостаточность описана у хирургических больных; • В последующем она была выделена в отдельный синдром (Baue A., 1975; 1980). • По мнению Гологорского и соавт. (1985),J. Zahringer и соавт. Синдром выброса цитокинов. Чувство усталости или истощения, требующее дополнительного отдыха; отсутствие физических сил, для выпол­ нения задачи требуется дополнитель­ ное усилие. Выброс большого количества провоспа­ лительных цитокинов. Синдром повышен­ ной проницаемости капилляров. Выход жидкости во внесосудистое пространство. Нарушения функции ЖКТ.