розміщення продуктивних сил підручник

розміщення продуктивних сил підручник

Вивчення теорії, практики розміщення продуктивних сил (РПС) і регіональної економіки набуває особливого значення у зв’язку з переходом України до ринку, необхідністю посилення регіонального підходу до регулювання національної економіки та управління соці-ально-економічним розвитком територій.  Розміщення продуктивних сил – це економічна наука, що вивчає елементи просто-рової організації продуктивних сил та ефективність їх використання і разом з іншими науками відіграє важливу роль у формуванні профе-сійної кваліфікації майбутніх економістів. Продуктивні сили розглядаються як сукупність трудових ресур-сів та засобів виробництва. Принципи розміщення продуктивних сил — керівні положення, сформульовані суспільством, які визначають об’єктивні потреби та умови суспільного розвитку і котрі воно реалізує в процесі своєї практичної діяльності. Принципи визначають потреби суспільства на певному історичному етапі. Принципи — це свідомі дії, спрямовані на реалізацію закономірностей розміщення продуктивних сил.

Найважливішими принципами розміщення продуктивних сил є: — наближення матеріало-, водомістких, енергоємних виробництв до джерел сировини, палива і води; — наближення трудомістких виробництв до регіонів з високим рівне Підручники з рпс (Розміщення Продуктивних сил). Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник. -.: Академвидав, 2002.

— 368. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник За редВ. Ковалевського, О.Л. Михайлюк,.Семенова. — 6-те вид., випр.  Риторика РПС (розміщення продуктивних сил) Системи технологій Сімейне право Соціальна педагогіка Соціологія Стандартизація Страхування Судові та правоохоронні органи Теорія права Товарознавство Торгова справа Трудове право Туризм Філософія права Філософія Фінанси підприємства Фінанси Фінансове право Цивільна оборона Цивільне право Цивільний процес Юридична деонтологія. Розміщення продуктивних сил — процес наукового обгрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо їх просторової (територіальної) організації. Стратегія розвитку продуктивних сил — довготермiнові, найбiльш важливі й принципові настанови та наміри щодо перспектив розвитку продуктивних сил території. Тактика розвитку продуктивних сил — короткостроковi та поточні економічнi дії щодо продуктивних сил території.  Розмiщення продуктивних сил: Пiдручник За ред.

Г. П. Качана. —.: Вища школа, 1998. —. 4 — 10.? питання для дискусії. Особливості предмета і об’єкта вивчення курсу розміщення продуктивних сил. Термін «продуктивні сили» дістався у спадок дисципліні «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка» від так званого діалектичного матеріалізму, через що зараз справедливо критикується. Але цей термін настільки вкоренився, що вилучити його з ужитку не так просто: в наш час існують наукова дисципліна «Розміщення продуктивних сил», спеціалізовані вчені ради з захисту кандидатських і докторських дисертацій з цієї спеціальності, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України.  Так, зокрема, у підручнику за редакцією Ковалевського.В. сказано, що розміщення продуктивних сил — це просторова фіксація виробництва разом з процесом їхнього розвитку в просторі. Теоретичні основи і завдання курсу «Розміщення продуктивних сил». 1.2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил. 1.3. Наукові методи аналізу територіальної організації народного господарства. 1.4. Науково-технічний прогрес, виробничий та науковий потенціал.

1.5. Трудові ресурси, національний склад і рівень життя населення. 1.6. Міське і сільське розселення України. 1.7. Рівень розвитку продуктивних сил України та розміщення соціальної інфраструктури. 1.8. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка.

Розділ 2. розвиток і розміщення продуктивних сил укра Розміщення. Продуктивних сил. І регіональна. Економіка.

Підручник. 7-ме видання, стереотипне. За редакцією.  Ефективне розміщення продуктивних сил, їхня оптимальна територіальна організація є важливою передумовою зміцнення української економіки, подальшого її розвитку. Треба ще модернізувати структуру народного господарства, територіально перерозподілити виробничий потенціал, створити нові територіально-виробничі комплекси, розширити зовнішньоекономічні зв’язки, що супроводжуватиметься певними змінами експортно-імпортної спеціалізації. 3.Загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх суть та значення. 4. Основні принципи — Размещение производительных сил.  4Класифікація міст, їх н/г-ке зн-ня і роль у РПС.

45. Єдиний н/г-ий комплекс, його суть і стр-ра. 46.

Галузева стр-ра господарського комплексу Укр та тенденції її розвитку. 47. Вугільна пр-сть Укр, її значення, особл-ті розм, суч стан та перспективи розвитку. 48. Нафтова пр-сть Укр, її зн-ня, особл-ті розміщ, суч стан та перспективи розвитку. 49. Газова пр-сть Укр, її зн-ня, особливості розміщення, суч стан та перспективи розвитку. 50. Економічна характеристика вугільних басейнів України. Більшість сучасних підручників та навчальних посібників з розміщення продуктивних сил і регіональної економіки містять обмежену кількість фактичного матеріалу про те перішній стан економіки регіональних господарських ком плексів, обмежуючись суто просторовими характеристиками розміщення певних компонентів продуктивних сил й теорети ко методологічними засадами розвитку регіональної еко номіки. Даний посібник, орієнтований на самостійну, творчу та пошукову роботу студентів, у значній мірі допомагає виріши ти питання дефіциту фактичного матеріалу про стан еко номіки регіонів країни. У даному вида Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. За цією закономірністю відносини між економікою та територією такі, що найбільший можливий ефект забезпечується найменшими можливими витратами на розміщення об’єкта. Розрахунок ефективності виробництва розраховується за формулою: E = Eф, B. де Е – ефективність; Еф – ефект; В – витрати. Ефект може бути виражений або через валовий обсяг товарів й послуг, або через прибуток. У даному вида Варіантний метод розміщення продуктивних сил регіону. Цей метод найчастіше використовується при розробці схем розміщення виробництва територією регіону на перших етапах планування і прогнозування. Він передбачає розгляд варіантів різних рівнів розвитку господарства тих чи інших регіонів, варіантів територіальних економічних пропорцій за регіонами.  Стосовно розташування продуктивних сил у науці замість поняття «географічне середовище» часто вдаються до поняття “економіко-географічний простір”. Поняття простору не тотожне поняттю території. Територія – це частина поверхні суходолу, яка характеризується двовимірністю, а поняття простору нерозривно пов’язане з поняттям часу. 7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : підручник Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ; ред

І. Дорогунцов. -. : кнеу, 2005. — 988. 8. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка [Текст] : підручник Мін-во освіти і науки України, ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана» ; ред — 2-ге вид., без змін. : кнеу, 200- 992. 9.

Сазонець, І.Л. Розміщення продуктивних сил [Текст] : навчальний посібник Л. Сазонець,

Джинджоян, О. О.

Чубар ; Мін-во освіти і науки України. : цнл, 2006. — 320 с Теорія розміщення продуктивних сил. 1. Теорія сільськогосподарського штандорта (розташування) Й. Тюнена. Становлення теорії розміщення (локалізації) прийнято пов’язувати з публікацією в 1826 р книги німецького економіста Йоганна Генріха Тюнена (1783-1850) «Ізольована держава в його відношенні до сільського господарства і національної економії». Головним змістом цієї фундаментальної праці було виявлення закономірностей розміщення сільськогосподарського виробництва. У роботі вперше об’єктивно доводилося вплив розміщення продуктивних сил на їх розвиток. Дослідження Й.

Тюнена Другим основним завданням є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття оптимальності передбачає отримання якомога більшого інтегрального ефекту від правильного розміщення підприємства, від найкращої територіальної організації регіону, країни Основні наукові засади, теорії, та моделі розміщення продуктивних сил. Найпоширеніші наукові засади РПС . Оптимальне та раціональне РПС, основні відміни. Одним із головних завдань РПС як науки є виділення найголовніших обставин, які зумовлюють саме таке, а не інше територіальне розташування обєктів господарства. Другим основним завданням є обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Закономірності розміщення продуктивних сил — це тіж самі економічні закони розвитку суспільства, які модифіковані своєрідністю розміщення виробництва на території країни, його територіальною диференціацією в розрізі економічних районів. Це пояснюється складними взаємозв’язками розміщення продуктивних сил із географічним середовищем і залежністю розміщення окремих виробництв від локальних природних умов та ресурсів; регіональними відмінностями заселення територій і рівнів розвитку продуктивних сил у районах; різним поєднанням галузей промислового та сільськогосподарського виробництва в рай 3.Назвіть основні закономірності розміщення продуктивних сил і розкрійте їх сутність. 4.Глобалізація і регіоналізація як світові закономірності розвитку продуктивних сил. Національні особливості глобалізації і регіоналізації в Україні. 5. Поясніть сутність регіональної економічної інтеграції. 6.Дайте визначення і розкрійте зміст принципів розміщення виробництва. Чим визначається пріоритетність принципів регіональної економіки? 7.Назвіть основні групи факторів і поясніть їх значення в господарській практиці. З’ясуйте, які закономірності знайшли відображення в кожному принципі РПС? Лекція 3. Розмі́щення продукти́вних сил — розподіл продуктивних сил територією відповідно до природних, соціальних і економічних умов її окремих частин і районів, що визначається особливостями суспільного й територіального поділу праці. Галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом — їх територіальний стан і розвиток. До принципів розміщення продуктивних сил, як вже згадувалося, належить свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Зупинімось на найважливіших принципах. Принцип раціонального розміщення виробництва випливає із закономірності «ефективне розміщення продуктивних сил». Зміст його полягає у такому розташуванні виробництва, яке забезпечувало б високу ефективність народного господарства. Раціональність означає вибір найкращих варіантів. За умов ефективного господарювання продуктивність праці має тенденцію до зростання, а собівартість продукції – до зменшення. Цьому сприяє багато чинників. Передусім, це форми просторової організації виробництва та врахування чинників його розміщення. Оптимальний їх добір залежить від характеру продукції, що виробляє підприємство, та технології її виробництва. Форми суспільної організації виробництва. Закономірності і принципи втілюються в практику розміщення продуктивних сил через врахування конкретних факторів, що впливають як на розміщення окремих об’єктів, так і на формування територіально-виробничих комплексів.

Під факторами розміщення розуміють сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця для окремих підприємств, їх груп і галузей [4, c.18]. Усі фактори розміщення продуктивних сил можуть бути представлені такими основними укрупненими групами: природно-географічні, геополітичні, демоекономічні, соціально-економічні та техніко-економічні.

Природно-географічні фактори включа Розміщення продуктивних сил (РПС) — галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом науки — їх територіальний стан і розвиток. Продуктивні сили мають не лише територіальний аспект розвитку, — в такому разі вони вивчаються іншими науками.  Зі змісту поняття продуктивних сил виплаває, що РПС обіймає вивчення трьох великих блоків: розміщення населення й трудових ресурсів, розміщення природних ресурсів, розміщення виробництва й невиробничої сфери. Власне, до третього блоку зараховуються усі об’єкти й галузі народного господарства.