лексико-семантичні розряди словосполучень

лексико-семантичні розряди словосполучень

Словосполучення — це мінімальна непредикативна одиниця синтаксису, утворена за нормами й правилами національної мови з двох чи більше лексично повнозначних слів на основі підрядного або сурядного зв’язку. Зміст і структура словосполучення є закономірною ланкою у вченні про побудову мовлення, адже мовлення починається саме з окремих одиниць і правил їх поєднання. Першоосновою висловлювання є слова, які співвідносяться з предметами та явищами дійсності, а передають їх взаємозв’язки, тільки поєднавшись у словосполучення. Будь-яке словосполучення з’являється для найменування в склад Словосполучення – це номінативна синтаксична одиниця, яка складається з двох і більше, пов’язаних підрядним зв’язком, повнозначних компонентів, один з яких є стрижневим (голо-вним), другий – залежним. 2. Граматична форма та граматичне значення словосполучення. Граматичне значення словосполучення – це відношення між головним і залежним ком-понентами: зелений колір – атрибутивне значення; принести квіти – об’єктне значення. Граматична форма словосполучення – це синтаксична форма зв’язку і форма компо-нентів.

В основному вона спирається на систему форм головного компонента, пор.: леле-ка-вожак – Лексико-семантичне поле — сукупність парадигматично пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну Й функціональну подібність позначуваних явищ.

Як приклад можна назвати такі лексико-семантичні поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле розумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) поле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле температури тощо. Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну) ознаку, яка об’єднує всі одиниці поля. Така ознака називається Лексико — семантичні розряди невідмінюваних. Іменників у сучасній українській мові.

Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Випуск 14 УДК 811.161.2’367.622; Грицаєнко Л. Лексико-семантичні розряди невідмінюваних іменників у сучасній українській мові; 7 стор.; кількість бібліографічних джерел -14;мова українська. Анотація.  Ключові слова: абревіатури, лексика, лексичний склад української мови, лексико-семантичні розря­ ди, лексико-семантичні одиниці, невідмінювані іменники, незмінні лексеми. Resume. The article focuses on the functioning of the non — declined nouns in the complicated language system (lexico-semantic categories). Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні. Предикативні відношення – зв’язок підмета і присудка: Сміх танцює в Хоминих грудях. Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди… Відношення у підрядному словосполученні: тип синтаксичного відношення у підрядному словосполученні.

приклади.  об’єктні – встановлюються між названою в словосполученні дією або станом і тим предметом, якого ця дія або стан стосується. пробурити свердловину, ремонт приміщення, хвилювати його, турбуватися про них, запросити одного, поважати сміливих, добути пального, принести снідати, рекомендувати лікуватися, купити кілограм цукру. Мабуть, тут словосполучення граматична категорія не претендує на термін, як не претендують на терміни у деяких працях поняття рівня, структури, системи і поля. Однак є випадки широкого трактування граматичної категорії і в термінологічному значенні.  Лексико-граматичні розряди —це граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, яким властиві такі риси  Лексико-семантичні (поняттєві) ознаки враховуються завжди як додаткові, бо до однієї частини мови нерідко потрапляють слова з неоднорідним лексичним значенням (див. людина, вовк, ліс, олівець, кмітливість, краса, читання, біг, п’ятірка, десятка, сотня). Граматичні і лексико-семантичні категорії в категоризації дійсності. Богдан. Ґ.  Така інтерпретація лексичного значення не зовсім переконлива. Звичайно, існує відмінність між сутністю частиномовних, словотвірних, граматичних значень, з одного боку, та лексичних значень, з іншого, однак це ще не є підставою позбавляти слова категоризувальної функції хоч би тому, що “словесні знаки як основні класифікаційно-номінативні елементи – не прості назви, етикетки, а психо-фізіологічні сутності, уявлення і поняття, “одягнуті” в мовну форму і такі, що стали для носіїв даної мови сигналами дійсності Природа словосполучення як синтаксичної одиниці складна.

Складним і суперечливим є і її лінґвістичне осмислення. Принциповими питаннями теорії словосполучення в наш час є такі: питання про сутність словосполучення як синтаксичної одиниці і його диференційні ознаки, обсяг поняття „словосполучення”, відношення словосполучення до речення, питання про словосполучення як самостійну синтаксичну одиницю, яка існує до речення або ж виділяється з речення [12, 55–68; 2; 4–8 та ін.].  Метою цієї статті є спроба обґрунтувати лінґвістичні засади вивчення словосполучень у школі. Звичайно, існує відмінність між сутністю частиномовних, словотвірних, граматичних значень, з одного боку, та лексичних значень, з іншого, однак це ще не є підставою позбавляти слова категоризувальної функції хоч би тому, що “словесні знаки як основні класифікаційно-номінативні елементи – не прості назви, етикетки, а психо-фізіологічні сутності, уявлення і поняття, “одягнуті” в мовну форму і такі, що стали для носіїв даної мови сигналами дійсності Загальна характеристика. Лексико-граматичні розряди. Іменники конкретні й абстрактні. Іменники загальні і власні.  Семантичні групи дієслова. Дієслова доконаного виду означають дію з вказівкою на ЇЇ обмеження у часі, на її завершеність в минулому або майбутньому, на її результативність, тобто дію, яка досягла своєї внутрішньої межі. Дієслова недоконаного виду означають тривалість дії безвідносно до її внутрішньої межі (обмеження, рубежа) та завершеності в часі. Зв’язок синтаксису з лексикою і морфологією. Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця.

Типи синтаксичного зв’язку в підрядних і сурядних словосполученнях. Типи синтаксичних словосполучень за будовою.  Неелементарними реченнями є складні безсполучникові конструкції, у яких поєднуються семантичні відношення од­ норідності та неоднорідності м іж частинами або ж наявні л и­ ше відношення семантичної неоднорідності, налр.: Поглянь: уся земля тремтить в палких обіймах ночі, лист квіт ці рвійно шелестить, т раві ст румок воркоче (О.

Олесь); М ар­ кові тільки не осягнути: скажи слово про нашу малоозброє-ність — враз тобі приточать зн евір’я (К. Гордієнко). Лексико-семантичні групи (категорії) іменників (іменники власні й загальні назви, іменники назви істот і неістот, іменники з конкретним і абстрактним значенням, збірні іменники, іменники з речовинним значенням. Перехід іменників з однієї лексико-граматичної категорії в іншу. Література Вихованець І.

Р. Теоретична морфологія української мови І.

Вихованець. –.: Пульсари, 2004. Словосполучення — це поєднання двох або більше слів. Слова зв’язуються за змістом і граматично підрядния зв’язком. Словосполучення не виражає закінченої думки і служить матеріалом для побудови речень. За будовою словосполучення є непоширені — складаються з двох повнозначних слів: головного і залежного від нього. І поширені — складаються більше ніж двох повнозначних слів: головного і декілька залежних. Наприклад: листя (яке?) зелене. Від головного до залежного слова ставиться питання. Види словосполучень. Розрізняють види словосполучень за способом вираження головного слова: Іменні: головне сло семантична тотожність слова та системні зв’язки в лексичному складі мови на певному її етапі. Історична лексикологія досліджує закономірності формування, розвитку й оновлення мови від найдавніших часів і до сучасного етапу. Вивчення історії слів, формування і розвитку окремих груп лексики, словникового складу в цілому, історичних змін у лексиці, встановлення таких причин є основними завданнями історичної лексикології. Порівняльна лексикологія Лексико-семантическое Поле Представления в современном русском языке: ядро, лексико-семантический класс воспоминания и периферия (на материале художественной прозы). ©. Будучи когнитивным феноменом, осуществляющим переход от чувственных форм познания объектив-ной действительности к абстрактным, представление, как и восприятие и понятие, всегда являлось и является. семантичному, граматичному і стилістичному співвідношенні, а також взаємозалежності речень, що його складають, причому основою когерентності є власне логіко-семантична когезія речень» [5,. 46]. Звісно, не всі види когезії присутні в кожному тексті.  Семантична зв’язність полягає у вживанні однакових сем в групах сполучуваних слів, що врешті-решт формує тематично об’єднану текстову одиницю. Ономасіологічна зв’язність є результатом повторення дериваційних компонентів слів, коренів та загального номінативного механізму творення одиниць.  Загалом, можна виділити лексико-граматичні та стилістичні засоби когезії. Лексико-синтаксичний. поступове зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. сімдесят, сьогодні, добраніч, вічнозелений, швидкоплинний, високоповажний, Товчигречка, Білгород, Вернидуб, люби-мене.

Лексико-семантичний. переосмислення лексичного значення вживаних у мові слів.

вечірній Київ – „Вечірній Київ” (газета); біла церква – Біла Церква (місто); столичний район – маргарин „Столичний”; гетьман України – квартет „Гетьман”. Лексико-семантична характеристика термінології. Вінницький національний технічний університет. Анотація. Проаналізовано лексико-семантичні процеси, що відбуваються в українській термінології. Представлено особливості полісемічних, омонімічних, антонімічних, паронімічних процесів в термінології та причини цих явищ. Ключові слова.  Сучасна українська термінологія – це відносно стабільна і закріплена традицією лексико-семантична система, що перебуває у стані безперервного руху і поступового вдосконалення. Розвиток термінології зумовлений факторами суспільно-політичного, фахового та мовного характеру.

[1, 2]. Охарактеризуйте лексико-семантичні групи іменників. За семантичними ознаками і морфологічною характеристикою іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди: конкретні й абстрактні іменники; іменники — назви істот і неістот; власні й загальні іменники; збірні іменники; матеріально-речовинні іменники.

Конкретні й абстрактні іменники. Іменники з конкретним значенням називають предмети, явища, що сприймаються безпосередньо органами чуттів, наприклад: стіл, дерево, дощ, дівчина, день, ліс. Лексико-семантичні категорії.

Полісемія. У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень.  Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами. Лексико-семантичні варіанти багатозначного слова мають семантичну спільність (спільні елементарні смисли — семи). Деякі мовознавці, як, наприклад, P.O. Якобсон, схильні вважати, що для кожного полісемічного слова можна вивести «загальне значення», однак реально, незважаючи на семантичний зв’язок між значеннями полісемічного слова, всі його значення об’єднати в одне загальне не можна, бо кожне зі значень співвідноситься з різними предметами, явищами тощо.

Лексико-семантичне поле — це сукупність лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ. Це слова, пов’язані з одним і тим самим фрагментом дійсності.

Так, скажімо, в лексико-семантичній системі будь-якої мови можна виділити поле руху (переміщення), поле часу (темпоральне), поле погоди (метеорологічне), поле розумової діяльності (мислення), поле почуттів тощо. Лексико-семантичні поля є відносно автономними, бо пов’язані між собою, що засвідчується багатозначними слов ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐ Скачать быстро — курсовую работу по теме ‘Дослідження лексико-семантичної групи слів на позначення музичних інструментів в англійській та українській мовах’. Раздел: Английский. Тут найдется полное раскрытие темы -Дослідження лексико-семантичної групи слів на позначення музичних інструментів в англійській та українській мовах, Загружено: 2014-04-22 Лексико-семантичний словотвір є одним з найпродуктивніших способів поповнення англійської сленгової лексики. Сленг, крім випадків запозичення з інших мов, при створенні нових слів спирається, перш за все, на лексичну систему загальнонаціональної мови, тому тут в цілому виявляються ті ж прийоми морфологічного і семантичного словотворення, що і в мові-донорі. Однак, багато сленгізмів не можна мотивувати, спираючись на традиційні правила. Синтаксичні словосполучення слід відрізняти від лексичних та фразеологічних. Лексичні словосполучення є цілісними назвами: броунівський рух, дитячий садок, кручені паничі (квіти), Рава Руса, Верховна Рада. Фразеологічні ж передають одне поняття: накивати п’ятами (втекти) тощо.  Словосполучення виявляють різний ступінь семантичної єдності, тому розрізняють синтаксично вільні та синтаксично нечленовані словосполучення. Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожен їх компонент виступає як окремий член речення. Лексико-граматичні розряди (категорії) — граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо). Лексикографія (грец.  Лексико-семантичне поле — сукупність парадигматично повязаних лексичних одиниць, які обєднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Лексико-семантичний спосіб словотворення — спосіб словотворення, за якого основним словотворчим засобом є зміна лексичного значення твірного слова (при збереженні його матеріальної структури). Лексико-семантичні поля є відносно автономними, бо пов’язані між собою, що засвідчується багатозначними слов Лексико-семантичні розряди модальнихслів. III. ВЕЛИКІ розряди ЖИВИХ ІСТОТ. Граматичні розряди займенників. Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Іменник як частина мови. Семантико-граматичні розряди іменників. Семантико-граматичні розряди іменників: власні, загальні. Їх зв’язок з морфологічними категоріями.  До цього розряду входять такі лексеми, як: безумовно, безперечно, можливо, вірно, ймовірно, повинно бути, дійсно, звичайно, здається, може, може бути, напевно, безсумнівно, мабуть, мабуть, правда, зрозуміло і т.п.: Що це зі мною? Цього ніколи не було серце пустує я перевтомився.

Мабуть, пора кинути все до біса і в Кисловодськ Лексико-граматичні розряди іменників. 1. Категорія власних і загальних назв. Категорія істот-неістот.  5. Категорія речовинності.

За семантичними ознаками й морфологічною характеристикою іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди: конкретні й абстрактні іменники; іменники – назви істот і неістот Лексико-граматичні розряди (категорії) — граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо). Лексикографія (грец.  Лексико-семантичне поле — сукупність парадигматично пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Лексико-семантичний спосіб словотворення — спосіб словотворення, за якого основним словотворчим засобом є зміна лексичного значення твірного слова (при збереженні його матеріальної структури).